Приніс мене в дзьобі лелека (В.Марченко)

/ / / / / / / / Приніс мене в дзьобі лелека Додому, й мене спеленали, I був тодi Бог недалеко, Зозулi кували, кува____ли. А свiт, бiлий свiт, щодовкола Здавався заквiтчаним раєм Вiд краю родинного, столу Повiв ме____не Бог рiд___ним краєм. Повiв ме____не Бог рiд___ним кра_____єм. / Стели менi, мамо, на сiнi, На сiнi так солодко спати. До мене в батькiвськiй хатинi Притулиться сон волохатий. Щороку луги зеленiють, Щороку уповені рiки, Стели менi, мамо, на сiнi, Стели менi, рiдна, навiки! Сте____ли ме____нi, рiд___на, на_____вi____ки! / А дiтям лелеку у спадок Залишу, пiду за водою. Нi слави, нi срiбла, нi влади - Густий очерет з лепехою. Шуми, перешiптуйся, луже, Гойдай моє серце в долинi! Oй Боже, ой брате, ой друже, Ой верби мої солов’їнi! Ой верби мої солов’їнi... Приніс мене в дзьобі лелека...